1. (Про власну назву, термін) Такий, що набув ознак прикметника, перетворився на прикметник або функціонує в мові як прикметник; утворений від іншої частини мови (часто від власної назви) за допомогою характерних для прикметників суфіксів та закінчень.
2. (У граматиці) Прикметник, що походить від іншої частини мови (іменника, дієслова тощо) в результаті ад’єктивізації.