адоніс

АДОНІС, -а, чол.

1. У давньогрецькій міфології — вродливий юнак, коханець богині Афродіти, уособлення щорічного вмирання та відродження природи.

2. Бот. Трав’яниста рослина родини жовтецевих із яскраво-жовтими або червоними квітками; горицвіт (Adonis).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |