АДДУ́КТОР, -а, чол., анат. М’яз, що здійснює приведення кінцівки або іншої частини тіла до його серединної площини; м’яз-привідник. Протилежне — абдуктор.
аддуктор
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови