Словник Української Мови
Буква
1. Присл. Уживається для вираження байдужості до якості, способу, місця тощо; хоч би, тільки б, байдуже що, як, де. Напр.: *аби як, аби де, аби з ким, аби день до вечора*.
2. Сполучник. Уживається для приєднання підрядної частини речення зі значенням мети, бажаності, допустовості; щоб, тільки б. Напр.: *Зроблю все, аби ти був щасливий.*
Приклад 1:
Ось тута мають хижку будувати, — я й то не бороню, аби не брали сирого дерева. Ой леле!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Поки Анджеліко відносив спорожнілі пляшки і приносив нові — тільки вже не з вальполічеллою, а з соаве, — мій гість Станіслав узявся до невеличкого зґрабного бандолеона і трохи пограв якихось своїх мелодій, однак невдовзі вийшов на необхідну тональність, аби виконати (без уловних вухом неточностей) «La venenosa» й відразу після неї «La lusignola» незабутнього Тарквініо Мерулі. Я дуже похвалив його за спосіб виконання — дещо затвердий як на італійську музику, але тим і своєрідний.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Хіба не має мій володар достатніх підстав — служіння поганським богам, дияволові, чаклунство, розпуста, пияцтво, шпигунство на користь Генуї, можливо, содомія — хіба не має володар достатніх підстав, аби негайно взяти нікчемного паяца під варту і, прогнавши його солоними різками по Мосту Зітхань, запакувати до ПЕРВЕРЗІЯ 180 одного зі славетних piombi1 під розпеченим свинцевим дахом, де його мерзенна шкіра навіки позлазить із падлючих кісток від смертоносного сквару?.. — Помовч, дурню!
— Андрухович Юрій, “Перверзія”