абстракція

[ɑbstrɑkt͡sijɑ] Іменник

Буква:А

Значення

  1. АБСТРА́КЦІЯ, ї, жін.

  2. 1. У процесі пізнання — уявне відокремлення одних властивостей і зв’язків предмета від інших, від самого предмета; абстрагування. Абстракція дає змогу вивчати явища в «чистому» вигляді.

  3. 2. Результат абстрагування; теоретичне узагальнення, яке відображає загальні, істотні властивості явищ дійсності. Наукова абстракція.

  4. 3. Щось невизначене, надто загальне, відірване від конкретних предметів і явищ; відсторонене поняття. Говорити абстракціями.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. абстракція, р. абстракції, д. абстракції, з. абстракцію, о. абстракцією, м. абстракції, к. абстракціє

Приклади з художньої літератури

  • Мова, однак, не про них, а про те, що нас усе-таки об’єднало. Це не в останню чергу було місто. І конкретний Львів, і місто як таке, і Місто як абстракція. Місто взагалі Адже ми всі — даруйте на слові — поети-урбаністи. Щось там, правда, є в Ірванця про якусь хату в якомусь селі. Але це було вже так давно, що стало неправдою.
    — Юрій Андрухович
  • I тут маємо перший камінь спотикання. На кожну абстракцію — своя обструкція. Особливо в нашому роздертому агресіями, поспільстві, де кожен виробив собi священне право не любити ближнього.
    — Юрій Андрухович

Більше записів