абсолютований
[ɑbsoljutoʋɑnɪj] Прикметник
Буква:А
Значення
- (Філософія) –
(філос.) Який набув характеру абсолюту, що розглядається як абсолют; доведений до стану незалежності, самодостатності, відокремлено від конкретних умов і відношень.
- (Юриспруденція) –
(юр.) Офіційно звільнений від відповідальності, зобов’язань або покарання; визнаний невинним, реабілітований (заст., перев. у контексті історичних документів чи міжнародного права).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. абсолютований, р. абсолютованого, д. абсолютованому, з. абсолютованого, о. абсолютованим, м. абсолютованім