1. (філос.) Який набув характеру абсолюту, що розглядається як абсолют; доведений до стану незалежності, самодостатності, відокремлено від конкретних умов і відношень.
2. (юр.) Офіційно звільнений від відповідальності, зобов’язань або покарання; визнаний невинним, реабілітований (заст., перев. у контексті історичних документів чи міжнародного права).