абруптивний
[ɑbruptɪʋnɪj] Прикметник
Буква:А
Значення
- (Лінгвістика) –
(у фонетиці) Позначає звук, що утворюється внаслідок різкого розмикання зімкнутої голосової щілини при одночасному піднятті гортані, що створює ефект легкого вибуху (наприклад, в деяких кавказьких мовах); синонім — ларингалізований.
- (Лінгвістика) –
(у фонетиці) Стосується манери вимови, яка характеризується утворенням абруптивних звуків.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. абруптивний, р. абруптивного, д. абруптивному, з. абруптивного, о. абруптивним, м. абруптивнім