абруптив

Значення

1. (Лінгвістика) –

   (лінгвістика) приголосний звук, що утворюється внаслідок різкого розмикання зімкнутої голосової щілини та одночасного виштовхування повітря з ротової порожнини за допомогою піднятого гортанного зімкнення; інгресивний гортанний зімкнений (наприклад, в деяких кавказьких мовах).

2. (Лінгвістика) –

   (лінгвістика) рідкісна назва для м’якопіднебінного зімкненого приголосного [k’], що використовується в деяких описових граматиках.

Правопис та відмінювання