аболіція

АБОЛІ́ЦІЯ, ї, жін.

1. юр. Скасування, припинення судового переслідування або кримінальної справи на підставі спеціального акта верховної влади (амністії, помилування тощо) без винесення вироку.

2. іст. Рух за скасування рабства, а також система заходів, спрямованих на ліквідацію рабства та работоргівлі (переважно в країнах Америки в XVIII–XIX ст.).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |