Абіз, -а, чол. 1. іст. У Кримському ханстві — представник вищого мусульманського духівництва, який виконував судові та освітні функції, тлумачив норми шаріату.
2. етн. У деяких тюркських народів — народний співець-оповідач, виконавець епічних творів (дастанів), часто наділений рисами мудреця та провісника.