1. (у медицині) Пов’язаний з абіотрофією, тобто з прихованим, вродженим порушенням живлення та функцій певних тканин або органів, що з часом призводить до їх дегенерації та атрофії; стосовний до вроджених дистрофій.
2. (у біології, рідше) Такий, що стосується вродженої недостатності живлення клітин, тканин або організму в цілому.