Словник Української Мови
Буква
АБЕРА́ЦІЯ, іменник жіночого роду.
1. фіз., астр. Відхилення променів світла від правильного напрямку внаслідок руху джерела світла та спостерігача, а також спотворення зображення в оптичних системах, зумовлене недосконалістю лінз або дзеркал.
2. біол. Відхилення від нормальної будови або функції організму, його органів чи тканин; аномалія розвитку.
3. перен. Відхилення від істини, правильного розуміння чого-небудь; помилка, омана.
Приклад 1:
Аберація значень проникає в усі сфери. Тим-то один із найцікавіших філософських трактатів сучасності має титул «Вступ до геометрії», а за логотипом славнозвісної рок-групи R.E.M.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”
Приклад 2:
(Ось ця ось аберація пам’яті, як і згадані провали в секвенціях, — також один із тих феноменів, що великою мірою визначають обличчя світу. Вони змінюють топографію, архітектоніку й навіть архітектуру міст, вони впливають на історію і хронологію, вони керують метаморфозами сущого.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”