АБДУ́КЦІЯ, ї, жін.
1. анат. Рух кінцівки або її частини (наприклад, пальця, кисті, стопи) у бік від серединної площини тіла; відведення. Протилежне — аддукція.
2. лог., філос. Форма умовиводу, за якої від спостережуваного факту чи явища роблять висновок про можливу причину, що його породила; висновування від наслідку до причини.
3. астрон. Уявне переміщення небесного тіла на небесній сфері під впливом аберації світла.