1. Настоятель чоловічого католицького монастиря (абатства).
абат
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
), так і необачно розхлюпа ними рештками пресолодкої мальвазії, котрою любив позловживати абат Бенедетто, сидячи над доброю книгою або філософуючи в товаристві одразу трьох видатних бого мазів — Тіціяна Вечелліо, званого Тіціяном, Якопо Робусті, званого Тінторетто, і ДоменікосаТеотокопулоса, званого Ель Ґреко. Були також чиїсь присохлі до шкарубкої поверхні сльози (XVIII ст.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Бред та португальський абат Фаріа. Особа останнього знайшла своє відображення в трагічній долі заручника замку Іф, що описана пером Дюма-батька у відомому романі «Граф Монте-Крісто».
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Частина мови: іменник (однина) |