Значення
-
Аба́полок, -лка, ч. 1. діал. Те саме, що оба́піл; крайня дошка, одержувана при поздовжньому розпилюванні колоди, яка має одну плоску, а другу опуклу (необроблену) поверхню. 2. заст. Відрізок, шматок (перев. деревини, колоди).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. абаполок, р. абаполока, д. абаполокові, з. абаполока, о. абаполоком, м. абаполокові, к. абаполоку