1. Письмові знаки давньогерманських та скандинавських народів, що використовувалися з II по XII століття, зазвичай вирізані на камені, дереві чи кістці.
2. Кожен окремий знак такого алфавіту (старшого футарка, молодшого футарка тощо), що часто мав, окрім звукового, також магічне чи символічне значення.
3. У переносному значенні — таємничі, магічні знаки або символи, що несуть глибокий, прихований сенс.