1. Філософсько-естетична концепція, що розглядає руничні знаки та пов’язані з ними традиції не лише як систему письма, але як глибокий світоглядний код, що містить архетипічні знання про будову світу, людини та космосу; вчення про сакральну природу рун.
2. У культурології — характерна риса твору мистецтва, тексту або явища культури, що полягає у наявності ознак, асоціацій або символіки, пов’язаних із рунічною писемністю та її таємничим, магічним або архаїчним ореолом.