рукописання

1. Власна назва давньої слов’янської рукописної книги, пам’ятки писемності (наприклад, “Київське рукописання”).

2. (заст.) Рукописний текст, рукопис; процес створення тексту від руки.

Приклади:

Приклад 1:
Звідси випливає вся мова й справа, так що цього начало родного рукописання не зітерти, ані не можна вирізати, ні роздерти, якщо не піклуватиметься сама про себе людина всією душею з Богом, який говорить у Павла: “Не наша боротьба…” 142 Підпережи ж, о людино, справжні свої стегна, озбройся проти цієї твоєї злісної думки. Навіщо тобі заглядати на світські манери?
— Тютюнник Григорій, “Вир”