Властивість або стан, коли щось розглядається, оцінюється або здійснюється лише з одного боку, без урахування інших аспектів, точок зору або обставин; обмеженість, неповнота погляду чи підходу.
У філософії та логіці — характеристика мислення або судження, що не враховує всіх зв’язків і протиріч дійсності, обмежуючись одним, часто поверхневим, аспектом явища.
У праві — такий характер зобов’язань, договору чи правовідносин, коли права або обов’язки належать лише одній стороні, а інша сторона має лише обов’язки або лише права.