Властивість або стан, що характеризується наявністю багатьох комірок, осередків або відділів, які утворюють складну внутрішню структуру.
У біології та медицині — будова організму, тканини або утворення (наприклад, пухлини, кісти), що складається з численних ізольованих або пов’язаних порожнин (комірок).
У техніці, архітектурі та промисловості — конструктивна особливість об’єкта (апарата, резервуара, будівлі), який поділений на багато окремих секцій, камер або відсіків для певних технологічних чи функціональних цілей.
У переносному значенні — складність, багатоаспектність або багатоплановість явища, процесу, твору мистецтва чи ідеї, що має багато взаємопов’язаних складових елементів або рівнів.