1. Процес утворення рубця (рубців) на місці пошкоджених тканин живого організму внаслідок загоєння рани, виразки, запалення тощо.
2. (У медицині) Патологічний процес, що призводить до заміщення нормальної тканини сполучною (рубцевою) тканню, часто з порушенням функції органу (наприклад, рубцювання нирок, печінки).
3. (У техніці, обробці матеріалів) Нанесення рубців, борозен або спеціальних сіток подряпин на поверхню матеріалу для надання їй шорсткості, декоративного вигляду ача покращення зчеплення.