рубець

1. Шрам, слід від загоєної рани або пошкодження на шкірі чи інших тканинах організму.

2. Міцна сполучна тканина, що розвивається на місці пошкодження або запалення різних органів (наприклад, рубці на серці після інфаркту).

3. Перен. глибокий, важкий слід у свідомості, психіці, залишений переживаннями, стражданнями.

4. Техн. позначка, риска, неглибока борозна, зроблена інструментом на поверхні матеріалу для позначення чогось.

5. С.-г. поздовжня складка (борозна) у жуйок у великої рогатої худоби та деяких інших тварин.

Приклади:

Приклад 1:
Рубець — також: складка; шов; крайка (вузенька щільно виткана смужка по краях тканини, нерідко з іншої, грубішої пряжі). Руй — мовчи (нім.
— Зеров Микола, “Камена”

Приклад 2:
Бо я — винувата‑таки, бо любов моя зосталася в Кем‑брiджi, станула по веснi з глибокими снiгами, а на лiто, на час твого приїзду, лишився вже тiльки рубець — i надiя, що ти його — вiдживиш. Мала б ранiше втямити: вiдживляти — не твiй фах.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”