росинка

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “роса” — невелика крапля вологи, що випадає вночі або вранці на рослинах та інших поверхнях.

2. Переносно — про щось дуже мале, крихітне, схоже на краплю, або про щось чисту, прозору, як роса.

3. Власна назва (зазвичай з великої літери “Росинка”), що використовується для позначення об’єктів (наприклад, дитячих садків, клубів, магазинів), а також як літературний образ або ім’я.

Приклади:

Приклад 1:
Хай тебе росинка скропить з квіту барвінку. Хор дівчат: Як ся маєш, лицарю?
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”

Приклад 2:
— Та й припала йому на плече, зазираючи йому у вiчi, та так пильно, нiби баранчик, що його хотять рiзати, а вiн жалiбно дивиться, так i вона зирнула на Василя, а сльозинка, неначе тая росинка на цвiточку, так у неї в очицях засяла; та так жалiбно, як тая сопiлочка заграла, так вона його спитала: — Як же ти мене пiсля сього покинеш? — Не говори менi сього, Маню!
— Самчук Улас, “Марія”