ода

Приклад 1:
Спер­шу,- ка­же,- я хотів те­бе ода­ри­ти: грунт да­ти, ха­ту пос­та­ви­ти, землі од­вес­ти і на во­лю ви­пус­ти­ти за твою служ­бу… А те­пер – не мож­на… невільно мені в то­му… ні в чо­му не­має мені во.-лі…” Та схи­литься на стіл го­ло­вою та й зап­ла­че. Ма-• ти ди­виться на йо­го та й собі пла­че… А я, бу­ва­ло,-; при­щу­рюсь собі у ку­точ­ку та ни­щеч­ком і ду­маю: чо- -го во­ни пла­чуть обоє?
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Питавсь пан сот­ник у пи­са­ря i про сю, так ни­щеч­ком йо­му призй­авсь: “Що, – ка­же, – же­лах со­во­ку­пи­ти­ся з її дще­рiєю Ода­рiєю, ду­же лi­по­об­раз­ною, i во­на, тре­су­гу­бо не­чес­ти­вая, за­мiсть же­лаємої дi­ви­цi, возк­ло­ни­ла у ки­ше­ню мою ти­ся­щек­ля­тий гар­буз i пок­ри пред­няя i зад­няя моя сра­мо­тою, яко ру­би­щем. Так се їй за оноє дi­ло та­ко­вая пинх­ва…” Аж ось i пе­ре­мi­шав їм Та­ли­мiн Ле­вур­да, кла­ня­ючись ни­зенько, i про­сить: – Будьте лас­ка­вi, па­не сот­ни­ку Ула­со­ви­чу, мо­же б, спо­лос­ка­ли i мою жiн­ку тро­хи, бо тро­хи во­на чи не вiдьмує… – Давай її сю­ди!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
ПРОЗОВІ ПЕРЕКЛАДИ ЛИСТИ ОДА iesuitae sidronii HOSII1 OCHOBAHIE Живет и средѣ молвы уединенье Друг мой Георгій!3 Когда любиш жить во уединенных и спокойных мыслях, то нѣт тебѣ нужды забродить в дре-мучіе лѣса и крыться от гостей в пустых и диких удоліях. Не угадал тот, кто вѣрит, будьто печаль не найдет нас в горах и пропастех земных.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”