одбігати

1. Дієслово доконаного виду, похідне від «бігати». Позначає дію, що полягає у завершенні бігу, пересування бігом; перестати бігати.

2. (розм.) Пробігти певну відстань або пробігати протягом якогось часу, виконуючи цю дію до втоми, до певної межі або до кінця.

3. (перен., розм.) Провести якийсь час, займаючись чимось інтенсивно, часто метушливо, або набути певного досвіду через активну діяльність.

Приклади:

Приклад 1:
А поки що уложив собі од Лесі якомога одбігати і на самоті перемогати тії нещасні любощі. Тим-то й тепер, походивши, посумовавши по стані, не схотів вертатись у будинок, щоб не зустрітись із своєю несудженою дружиною, а пішов своїм звичаєм блукати по пущі, чи не розжене свого смутку.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”