1. У давньосемітській міфології — верховний бог, повелитель дощу, грози, родючості та війни у фінікійців, ханаанеїв та інших народів Передньої Азії, що часто ототожнювався з місцевими божествами; загальна назва божества або ідола у цих народів.
2. У переносному значенні — символ ідолопоклонства, язичницького божества, якому сліпо поклоняються; втілення чужого, ворожого впливу або влади.