Який завершує собою ряд, низку однорідних предметів, явищ, дій тощо; заключний, кінцевий.
Який існує, відбувається, з’являється після всіх інших у часі; найновіший за часом.
Який залишився після використання, відбуття, відокремлення іншої частини; залишковий.
Який не має собі рівних, вищих за якістю, силою, ступенем вияву (зазвичай у поєднанні з відмінковими формами слів “міра”, “ступінь” або в сполученні “з останньої сили”).
У знач. ім. Остання, заключна частина чого-небудь; кінець.