Приклад 1:
), і менш перебірливого зі звичками старого кавалера, котрого не носитиме зненацька за тридев’ять земель по водній стихії, на яку Цизя, напевне тому, що він дитинство провів над водою, час від масу нездоланно й тягло, відриваючи від суходолу, де він уклав собі цього разу вже остаточно осісти і напевне й раніше осів би, втішивши батьків, якби його, — і то нагло, без жодного попередження, як напади малярії, — не зваблювало море, яке тепер лагодилося його поглинути, бож цієї миті хвилі так заливали палубу, наче це був не середнього тоннажу вантажний пароплав, що його провадив капітан норвезької торговельної фльоти, Цизів земляк, Устим Несійжито-Гаврись, а утлий річковий човен, у якому Цизьо ще підлітком досліджував розгалуження Парани, заки його батьки з намови Остапа Феджори, перебралися до Сан Паулю, а тоді перегодя й до Ріо-де-Жанейро, потрапити куди Цизьо остаточно втратив надію тієї миті, як повз нього промчав кентавр, що його капітан Несійжито-Гаврись величав Віктором Платоновичем, благаючи не робити дурниць і зупинитися, що, звісно, ані трохи не вплинуло на розпашілого людиноконя, який, знехтувавши вмовлянням капітана (Цизьо ніколи й гадки не мав, що Несійжито-Гаврись здатний аж на таке вмовляння) виплигнув за борт і заходився наввипередки вигарцьовувати з потрясателем вод, пам’ятник якому у Львові на площі Ринок, як про це Цизьові оповідав Букрій, показуючи світлину з дому, нишком знищили червоні єдинонеділимники, аби морський володар своїм буржуазно-національним тризубом не нагадував ще не цілком обезголовленій нації, котрій на протягом триста років затято стинаній шиї весь час відростали отруйні пащеки, — не нагадував про злочинне прагнення до самостійности українського народу, якому забаглося здобувати собі волю саме під знаком Нептуна, що тепер верхи на хвилі, обернувся до Цизя і, ніби належно оцінивши виняткову шану, виявлену до його реґалій українцями, підморгнув Цизьові, а тоді, вигукнувши слідом за Віктором Платоновичем: «Ще не вмерла Україна!» — вдарив тризубом корабель, розколовши його навпіл. Тобто, коли Нептун ударив тризубом пароплав, то не лише судина розкололася навпіл, а донизу репнув увесь океан, і водна стихія з наядами, тритонами й морськими кониками з вирячкуватими очима, що освітлювали навколишнє водяне завихрення короткими жмутиками світла, — розступилася на боки двома напівкруглими плинними хмаросягами, які на очах Цизя затужавіли й облицювалися згори до низу кривавим воловим м’ясом, щойно Розрубаної туші, нескінченним потоком викидуваних з різень всього світу, що ними, чарупка біля чарупки, густо виповнили в°Дяні мури океанської ущелини, перетворивши її на лійку з живого м’яса, і на сухому піщаному дні, що нагадувало радше австралійський пляж уздовж Коралового бар’єру, Цизьо побачив на білому ослінчику (на таких дротяних ослінчиках Цизьо колись сидів на терасі каварні в Лісбоні), побачив старчика, якого він десь уже бачив, тільки не міг пригадати, де.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
