1. (біол.) Здатність рослин або їхніх органів рости вертикально вгору, незалежно від напряму дії сили тяжіння.
2. (мед., рідк.) Стан або властивість організму, при якому реакція на подразнення спрямована у напрямі дії подразника.
Словник Української
Буква
1. (біол.) Здатність рослин або їхніх органів рости вертикально вгору, незалежно від напряму дії сили тяжіння.
2. (мед., рідк.) Стан або властивість організму, при якому реакція на подразнення спрямована у напрямі дії подразника.