Значення
- (Лінгвістика) –
Ортотонус — у лінгвістиці: слово, яке має наголос на одному зі складів, що не є останнім (тобто має нерухомий наголос у межах основи), на відміну від окситонуса (наголос на останньому складі) та баритонуса (наголос на передостанньому складі).
- (Лінгвістика) –
Ортотонус — у давньогрецькій мові: слово з наголосом на одному з перших трьох складів від кінця, якщо останній склад короткий.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ортотонус, р. ортотонусу, д. ортотонусові, з. ортотонус, о. ортотонусом, м. ортотонусі, к. ортотонусе