орудка

1. Діалектна назва для невеликого ручного знаряддя праці, інструменту або пристрою для виконання певної роботи (наприклад, гачка, крючка, пристосування для плетіння сіток).

2. У рибальстві — невелика ручна снасть, гачок для лову риби.

3. У техніці та побуті — простий механізм або пристрій, що складається з рукоятки та робочої частини для передачі зусилля (наприклад, важіль, важелик).

Приклади:

Приклад 1:
Орудка — справа (залагодити орудку; йти за орудками — йти у справах). О р ч и к — дерев’яний або залізний валок, до якого прикріплюють посторонки в упряжці; барок («лиш раз свиснув по голові орчиком — та й череп хрус на місці»).
— Зеров Микола, “Камена”