Значення
- (Історія) –
(істор.) Посадовець у Великому князівстві Литовському та Речі Посполитій, який відав державною скарбницею, фінансами, а також королівським (великокнязівським) арсеналом.
- (Історія) –
(істор., заст.) Особа, відповідальна за зберігання, облік та видачу зброї, амуніції або військового майна; зброяр, збройничий.
- (Історія) –
(перен., рідко) Той, хто володіє зброєю або має право нею користуватися; воїн, боєць.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. орудар, р. орударя, д. орудареві, з. орударя, о. орударем, м. орудареві, к. орударе