очарування

1. Дія за значенням дієслова “очарувати”; надання комусь, чомусь чарівності, привабливості, зачаровування.

2. Стан, почуття, викликане дією чарівних, принадних сил; захоплення, піднесення від сприйняття чогось прекрасного, чарівного.

3. Те саме, що чарівність — властивість, яка приваблює, підкорює своєю красою, витонченістю, незвичайністю.

Приклади:

Приклад 1:
Очарування молодости взяло своє й незабаром Марія стрімголов, без жодних вагань, закохалася в Шевченка. Переможня молодість, що не знає собі перепон, воля й талант клекотіли в серці юного художника.
— Тютюнник Григорій, “Вир”