1. (від лат. lamentum — плач, голосіння) Риторична фігура, що виражає скорботу, жалібний монолог або віршований твір елегійного, сумного характеру; плач, голосіння.
2. (муз.) Плач, голосіння як музичний прийом або жанр, що імітує ритміку та інтонації причитання; також — музичний твір (наприклад, у бароко) на релігійний сюжет, що виражає скорботу.
3. (заст., рідко) Пряме значення: голосний вияв горя, плач, ридання.