лада

1. Жіноче ім’я, що походить від старослов’янського слова «лад», що означає згоду, мир, гармонію.

2. У давньослов’янській міфології — богиня весни, кохання, шлюбу та краси, дружина (або іпостась) бога Лада.

3. (переносно, поетичне) Коханка, дружина, кохана жінка (зазвичай з епітетами «моя», «мила»).

4. (заст., діал.) Дружина, подружжя; також загальна назва для подружньої пари («ладова пара»).

Приклади:

Приклад 1:
«Обід!» Черговим камери був Руденко — він встав, підійшов до дверей, понюхав у щілинку, де нещільно прилягала лада «кормушки», й скомандував понуро: — Випий воду! Випити воду, звичайно, ніхто не подужав, та й не збирався, а просто її злили всю в парашу, для цього передавали тарілки з рук до рук конвейєром — права сторона до Краснояружського, ліва — до Андрія.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”

Приклад 2:
Того Лада по нѣкоторыхъ сторонахъ и до сего дня на весѣляхъ, руками плещучи, або объ столъ бьючи, Ладо, Ладо, спѣваютъ, и въ вшелякихъ пѣсняхъ своихъ часто его споминаютъ. Пятый въ ныхъ богъ былъ Купало, которого урожаю быти a 73 b Пізні українські житія св.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”

Приклад 3:
помощию лада мнzщи себэ добро веселие и лю- безно житие стzжати.a 221 b 19. Сего Ладона, бѣса, по нѣка – кихъ странахъ, и донынѣ на крестинахъ и на брацѣхъ вели- чаютъ, пою ще своя нѣкія пѣс – ни, и руками о руки или о столъ плещуще, Ладо, Ладо, пре – плетающе пѣс – ни своя, мно- гажды поми на- ютъ.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”