легітимність

Легітимність — це визнання законності, правомірності або авторитету когось або чогось (наприклад, влади, інституції, рішення) з боку суспільства, що ґрунтується на моральних принципах, традиціях, згоді та вірі в справедливість його походження або дій.

Легітимність — у політичній та правовій науці — стан або якість влади, що характеризується добровільним та свідомим визнанням її населенням як такої, що має право на управління та прийняття обов’язкових рішень, незалежно від її формальної законності (легальності).

Легітимність — у ширшому сенсі — загальне визнання і прийняття будь-якого соціального інституту, норми, правила або порядку як справедливого, належного та такого, що має моральне право на існування.

Приклади:

Приклад 1:
Підозра в узурпації ним влади зростає, якщо взяти до уваги, шо ймення Саргон (по-аккадськи Шаррумкен) перекладається як «законний цар»: навіщо знадобилося Саргону навіть своїм іменем підкреслювати легітимність свого воцаріння? Своє царювання Саргон почав з військової реформи.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”