лепетання

1. Дія за значенням дієслова “лепетати” — невиразне, нечітке вимовляння слів, характерне для малих дітей або людей із дефектами мовлення.

2. Мовлення, що складається з простих, часто незв’язних слів або звуків; нерозбірливе говоріння.

3. Переносно — тихе, спокійне й невиразне звучання (наприклад, води, листя).

Приклади:

Приклад 1:
Пригадую своє захоплене напівдитяче лепетання у присвяченому Тичині вірші, написаному десь у старших класах: Поете ніжний і палкий, Коханий мій поете, З’явивсь, як промінь золотий, Як соняшні кларнети… На цей вірш Павло Григорович відгукнувся великою, сповненою зворушення і водночас високих офіціозних штампів телеграмою. Закінчувалася вона словами: «Слава Сталіну, батькові нашому рідному».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”