лен

Приклад 1:
Та­меч­ки виріс, оже­нив­ся й осе­лив­ся… Та ли­хий йо­го по­пу­тав провіда­ти про Хру­ща, ко­за­чо­го си­на, що од­них з ним літ поп­лен­тав­ся на Дін до дядьків,- та там би то, ка­жуть, і вмер… Та не так про Хру­ща, як про рідну сто­ро­ну… Як зга­дає її, здається, за­раз би та­ки зняв­ся та й по­летів, ко­ли б не не­во­ля… А тут, як на те, підско­чив Хрущ. От він роз­до­був десь Хрущів праш­порт та по­ки­нув жінку, дітей й осе­лю – приплівся сю­ди.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
го­да вчив­ся пи­са­ти, а цi­лi­сiнький год вчив­ся на що­тах; а про­меж тим, хо­дя­чи на кри­лас, по­няв гла­си, i єрмо­лой­нi дог­ма­ти­ки, i Ско­во­ро­ди­нi хе­ру­вимськi, ту­ди ж за дя­ком i пiд­дя­чим ок­се­лен­тує* (*Вто­рує, пiдс­пi­вує.) i Пав­ла чте­нiє, ко­ли не­ба­гацько зак­ла­док, ут­не на всю церк­ву го­лос­но; а вже на рi­чах так бой­кий, що як роз­го­во­риться-роз­го­во­риться, та усе не поп­рос­ту, усе з пи­сан­ня, так i наш отець Кос­тян­тин, да­ром що до син­так­си­су хо­див, слу­ха йо­го, слу­ха, та здвиг­не пле­чи­ма, та й вi­дiй­де вiд нього, ка­жу­чи: “Хто те­бе, чо­ло­вi­че, зна, що ти там го­во­риш!”
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
Три сед­ми­цi i пол дождь не спа­де, i зем­ля не одож­ди­ся, i не­бо зак­лю­чи­ся; вся пе­рет­во­ри­ша­ся в прах i пе­пел, вся про­зя­бе­нiя iз­со­хо­ша, i єди­ная пиль но­ситься у на­шiй все­лен­нiй i – о, го­ре мнi, грiш­ни­ку! – пиль сiя вод-во­ряється в не­по­роч­нiм до­се­лi но­сi моєм i дiй­ст­вуєть чи­ха­нiєм, по­доб­но аки би от нюх­но­ве­нiя нес­тер­пи­мия i тре­ока­ян­ния – тьфу!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”