1. (лінгвістика) приголосний звук, що утворюється внаслідок різкого розмикання зімкнутої голосової щілини та одночасного виштовхування повітря з ротової порожнини за допомогою піднятого гортанного зімкнення; інгресивний гортанний зімкнений (наприклад, в деяких кавказьких мовах).
2. (лінгвістика) рідкісна назва для м’якопіднебінного зімкненого приголосного [k’], що використовується в деяких описових граматиках.