любчик

1. Зменшувально-пестлива форма іменника “люб” — людина, яку щиро люблять, кохають; дорога, мила особа (зазвичай про дитину або близьку людину).

2. (у прямому звертанні) Ввічливе або ласкаве звернення до чоловіка, часто незнайомого, що вживається переважно в західних регіонах України; аналогічне до “любий”, “друже”.

Приклади:

Приклад 1:
Та й якої дідьчої мами було п’їланитися36 на дамбу, коли корови пасуться ближче до скалистого берега, на лузі, а дамба йде за лугом, та ще й відгороджена від пасовиська дротом і воринням Або який любчик призначив їй здибання над самою водою, або з якою нечистою силою зналася, що понесло її увечір на дамбу, та ще коли чоловіка нема вдома. Матронка – скритна жінка.
— Матіос Марія, “Солодка Даруся”