любенько

1. (вживається як прислівник) Лагідно, ніжно, з любов’ю; часто як звертання або частина звертання.

2. (вживається як прислівник) Повільно, обережно, без поспіху.

Приклади:

Приклад 1:
За дітьми почали забігать один до другого батьки для своєї господарської справи: то за стругом, то за свердлом, то за сокирою спершу в повітки, а потім і в хати, а вже за ними почали любенько через тин розмовляти й жінки. Тільки Кайдашиха не ходила до Мотрі: сліпе око навіки загородило їй стежку до неї.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Приклад 2:
Живуть щасливо, любенько; старий, на їх глядячи, тiльки бога милосердного дякує. Одно й журило їх, що дiток господь не дає.
— Самчук Улас, “Марія”