лупотіння

1. Дія за значенням дієслова “лупотати” — швидке, голосне й безладне биття, стукіт, гуркіт, що супроводжується лускотом, тріском або грюкотом.

2. Голосний, безладний і тривалий шум, гамір, галас, що виникає від таких ударів або від голосних криків, сварки тощо.

Приклади:

Приклад 1:
За Махнівкою почувся стукіт та густе лупотіння кінських копитів: очевидячки звідтіль наближалось кінне військо, неначе за ним гнались, а воно втікало, скільки в його було сили. «Чи свої, чи чужі?
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”