крутій

1. Людина, яка вправно, спритно та часто нечесним способом веде справи, виходить із складних ситуацій; хитрий, пройдисвіт.

2. Розм. Про того, хто виявляє спритність, вправність у якійсь справі, майстерно щось робить.

Приклади:

Приклад 1:
Фаєрман — тут: крутій. Файний, файно — гарний, гарно.
— Зеров Микола, “Камена”

Приклад 2:
Щодо вавилонської знаті, то її більше влаштовував прямий і рішучий перський цар Кір II, аніж політичний крутій Набонід, за спиною якого вона розпочала таємні переговори з персами. Набонід спішно повернувся до Вавилону.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”