круто

Приклад 1:
наближається до нього, він круто відвертається від неї, виром закрутивши воду. Найкраще для Русалки сидіти край рибалки, глядіти неборака від сома та від рака, щоб не відгризли чуба.
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
— одна велика в’язниця, то звичайно ранiше та лотра мешкала в нiй десь у найдальшiй камерi, виходячи назовнi рiдко, тiльки коли доводилося направду круто й солоно, та й то нiби напоказ: З‑замахали, — говорила крiзь зуби в хвилини роздратування, трусячи головою й сама себе гамуючи їдкою посмiшкою, або ж, травлячи пiслясмак чергової обиди (обид останнiм часом випадало предостатньо! ), з гнiвно виряченими очима переповiдала друзям: Дєвочку на побiгеньках iз мене зробити хочуть — а во!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 3:
! “Т о й, щ о г р е б л i р в е” (грiзно) Що ти робила? Р у с а л к а (кидається немов до нього, але пропливає далi, минаючи його) Я марила всю нiченьку про тебе, мiй паниченьку! Ронила сльози дрiбнiї, збирала в кiнви срiбнiї, без любої розмовоньки сповнила вщерть коновоньки… (Сплескує руками, розкриває обiйми, знов кидається до нього i знов минає). Ось кинь на дно червiнця, поллються через вiнця! (Дзвiнко смiється). “Т о й, щ о г р е б л i р в е” (з’їдливо) То се й у вас в болотi кохаються у злотi? наближається до нього, вiн круто вiдвертається вiд неї, виром закрутивши воду. Найкраще для Русалки сидiти край рибалки, глядiти неборака вiд сома та вiд рака, щоб не вiдгризли чуба. Ото розмова люба! Р у с а л к а (пiдпливає близенько, хапає за руки, заглядає в вiчi) Вже й розгнiвився? (Лукаво). А я щось знаю, любчику, хороший душогубчику! (Тихо смiється, вiн бентежиться). Де ти барився? Ти водяну царiвну змiняв на мельникiвну! Зимовi – довгi ночi, а в дiвки гарнi очi, – недарма паничi їй носять дукачi! (Свариться пальцем на нього i дрiбно смiється). Добре я бачу твою ледачу вдачу, та я тобi пробачу, бо я ж тебе люблю! (З жартiвливим пафосом). На цiлу довгу мить тобi я буду вiрна, хвилину буду я ласкава i покiрна, а зраду потоплю! Вода ж не держить слiду вiд рана до обiду, так як твоя люба або моя журба! “Т о й, щ о г р е б л i р в е” (поривчасто простягає їй обидвi руки) Ну, мир миром! Поплинем понад виром! Р у с а л к а (береться з ним за руки i прудко кружляє) На виру-вирочку, на жовтому пiсочку, в перловому вiночку зав’юся у таночку! Ух! Ух! Ухкають, бризкають, плещуть.
— Українка Леся, “Лісова пісня”