анали

Анали — у давньоримській релігії та міфології: божества-охоронці, які спостерігали за людиною від народження до смерті, фіксуючи всі її вчинки та долю; часто зображалися у вигляді двох істот — доброго генія (доброго анала) та злого генія (злого анала).

Анали — у переносному значенні: внутрішній голос, совість, моральний суддя в людині, який оцінює її вчинки.

Приклади:

Приклад 1:
Це сталося на другому році мого життя у проміжку між вигуками першого обходу віґілій, за кілька століть до того, як почали вписувати в імперські анали імена тубільних будівничих, виводячи ініціяли кіновар’ю. Це був пробний ранок декоративних з веселчаною серединою капуст, продаваних уперше, як новина, в центрі міста, де продавальниця скандувала чужинцеві з недержавних народів протейну назву квітки, якою були обсаджені прогулянкові алеї мого дитинства ще тоді, як літочислення вели за розливами Білої ріки та ластівковими гніздами, що їх сушили, а згодом тушкували для посланців з пустельної країни, пізніше після зміни п’ятьох династій, за якими одразу ж був день на кілька років, і тільки короткими спалахами ніч.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”