1. Назва діакритичного знака у вигляді короткої горизонтальної риски (˘), що вживається в деяких мовах, зокрема в українській, для позначення м’якості приголосних (ь) або йотованості голосних (є, ю, я).
2. (істор.) Назва літери кириличного алфавіту — Ь, яка в давній писемності позначала м’який приголосний звук, а згодом стала використовуватися як знак м’якості (м’який знак).