звичаєвий

1. Який стосується звичаю, властивий звичаю; заведений, прийнятий згідно з народними звичаями.

2. Який існує, діє, застосовується на підставі звичаю, традиції, а не писаного права; звичайний (у праві).

Приклади:

Приклад 1:
До кухні ж бо звичаєвий кодекс родин дозволяє виходити в капотах жінкам, без піджаків чоло­вікам і незачесаним та заспаним без різниці статі. Спіль­ність даху зближує людей не так тим, що вони можуть одне перед одним свої високі якості проявити, як тому, що незмога їм заховати брудних сторін свого життя, що, на жаль, належать до базисних.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”