1. Який має на меті заохотити когось до чогось, спонукати до дії, підбадьорити; стимулюючий, спонукальний.
2. Який виражає схвалення, підтримку чи винагороду за досягнення; що служить заохоченням.
заохочувальний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Г а й — нумо (спонукальний, заохочувальний вигук). Гайнувати — 1) гуляти («ксьондзи гійкали на нарід, аби не пив, аби не гайнував»); 2) розтринькувати, марнотратити («була-с порєдна ґаздиня, тежко-с працувала, не гайнувала-с»).
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: прикметник () |