заохочення

1. Дія за значенням дієслова “заохотити” — спонукання когось до чогось позитивного, підтримка чи стимулювання бажаної діяльності, часто за допомогою похвали, винагороди або інших засобів.

2. Те, що слугує стимулом, спонукає до діяльності; винагорода, підтримка або інший позитивний фактор, що сприяє активності.

Приклади вживання слова

заохочення

Приклад 1:
В Наланді застосовувалася цікава методика заохочення студентів до опанування наук. Китайський мандрівник Сюань Цзан, який відвідав цей університет у VII ст.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Приклад 2:
«Метод заохочення рангами знатності й платнею — ключ до життя чи загибелі країни»,— переконував Шан Ян (Шан цзюнь шу, 9). У культурі та морально-етичних цінностях легісти, на відміну від конфуціанців, убачали смертельного ворога тоталітарної держави.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Приклад 3:
Початкові теорії мотивації складалися, виходячи з аналізу історичного досвіду поведінки людини і застосування простих стимулів спонукання: матеріального і морального заохочення, примусу. З найвідоміших і до цього часу широко вживаних слід відмітити мотивацію «батога і пряника» та теорію «Х», «Y», «Z» щодо процесу праці [77].
— Котляревський Іван, “Енеїда”